Не пропустіть наш новий огляд на World War Z: Aftermath, де ми занурюємося в нові пригоди та виклики, додані в оригінальну гру. Дізнайтеся, як розширена версія перетворила і поглибила ігровий досвід, і чому вона стане чудовим доповненням до вашої колекції

Походження Гри

Студія Saber Interactive, відома фантастичним бойовиком від першої особи TimeShift, вирішила спробувати свої сили у вічно живому жанрі ігор про зомбі-апокаліпсис. World War Z є адаптацією однойменного фільму (який, своєю чергою, знято за книгою) з Бредом Піттом (Brad Pitt) у головній ролі. Картина, що вийшла в 2013 році, вийшла вельми бадьорою і зуміла зібрати значну касу – донині це найбільший великобюджетний (як за витратами, так і за зборами) фільм про зомбі.
У Saber Interactive, звісно, таких грошей на створення своєї версії “Війни світів Z” не було, але, як ми знаємо, скромні бюджети не завжди означають скромні амбіції розробників.

Походження та Натхнення

Зав’язки історій про зомбі-апокаліпсис зазвичай особливою оригінальністю не вирізняються: здебільшого винуватцями масової епідемії стають або військові, що втратили контроль над патогеном, який використовують як біологічну зброю, або вчені, які створили смертоносний вірус. Часом про витоки епідемії автори і зовсім замовчують, обмежуючись непрямими натяками і пропонуючи глядачам, читачам або гравцям будувати власні теорії про причини хвороби.
WWZ – не виняток. Дивилися фільм або читали книжку – чудово; ні – нічого страшного. Гра слідує тій історії, що була розказана в оригіналі, – зомбі-вірус стрімко поширюється планетою, цивілізація опиняється на межі знищення, а жменьки уцілілих у різних куточках Землі намагаються вижити і зберегти надію на порятунок роду людського.

Сюжет и Персонажі

Головні герої – випадкові люди, які волею випадку опинилися серед тих, хто зумів уникнути зараження. Всього їх 16 – по чотири на кожну з чотирьох локацій: Нью-Йорк, Єрусалим, Москва і Токіо. Персонажі вийшли доволі оригінальними, і в кожного є своя історія: наприклад, інженер Арнетта намагається відшукати близьких, зниклих на самому початку епідемії, для колишнього офіцера SAS Ітана зомбі – лише ще один, нехай і дуже небезпечний, ворог, а священик Сергій захищає свою паству, користуючись навичками, отриманими в попередньому житті (він був злочинцем).

Характери і мотивацію героїв можна зрозуміти як за їхнім зовнішнім виглядом, так і завдяки поведінці безпосередньо під час гри – якщо у вас, звісно, знайдеться час слухати їхні розмови під час проходження. До всього іншого, закінчивши будь-який рівень одним із тих, хто вижив, можна подивитися невеликий ролик (точніше, набір анімацій у найкращих традиціях низькобюджетного інді), у якому дешево, але з душею розповідається біографія цього персонажа.
Подібна увага до подачі сюжету – це чудово, але в жанрі “м’ясного” зомбі-шутера на першому місці має бути геймплей, чи не так?

Ігровий Процес: Світ і Місії

Складно втриматися від порівняння WWZ з Left 4 Dead – ось і я скажу: з погляду ігрового процесу перед нами щось, що дуже сильно нагадує шутер від Valve. Четвірка головних героїв подорожує заповненою зомбі країною, відстрілює любителів поласувати чужими мізками та намагається дістатися до безпечного місця, яке дасть змогу ще трохи наблизитися до порятунку.
Географія того, що відбувається, щоправда, істотно ширша – нагадаю, доведеться відвідати чотири різні держави. Локації вийшли впізнаваними й унікальними: кожен рівень має власний стиль, чи то засніжена Москва, де вряди-годи обійшлося без кострубатих написів нібито російською мовою, чи то вузькі вулички нічного Єрусалима.

Інша помітна відмінність від L4D – наявність модних нині RPG-елементів: кожен гравець може вибрати один із шести класів (зверніть увагу, що цей вибір не залежить від зовнішнього вигляду героя): стрілець, підривник, кат, медик, технар і винищувач. Після проходження кожного рівня підраховується отриманий досвід, що дає змогу вивчати пасивні навички, унікальні для кожного класу. Власне, цей набір навичок, допоміжна зброя і стартовий набір спорядження і будуть головними відмінностями між різними класами – автомати, дробовики, гвинтівки та навіть бензопили з гранатометами, щедро розкидані по рівнях, може підбирати і використовувати кожен. Зброю, звісно, можна прокачати, але особливого розмаїття в поліпшенні стволів немає.
Проходження не зводиться до простої біганини від однієї ключової точки до іншої. Дуже часто доводиться взаємодіяти з оточенням: зламувати або замикати двері, вмикати різні пристрої, супроводжувати й охороняти неігрових персонажів – не забуваючи, звісно, відстрілювати численних ворогів.

Вороги та Стратегії Боротьби

Основна маса супротивників – рядові зомбі, які гинуть від одного-двох влучень практично з будь-якої зброї. Але є й особливі вороги, протистояти яким не так-то просто. Громила Таран у спорядженні спецпризначенця надзвичайно сильний – вміє збивати з ніг і тріпати жертву, що потрапила під удар, а щоб його вбити, доведеться витратити чимало боєприпасів. Ловець, згідно зі своїм прізвиськом, любить нападати з-за рогу стрімким стрибком, причому на його атаку складно відреагувати – залишається сподіватися на допомогу друзів. Токсика, одягненого в костюм біологічного захисту, треба вбивати влучним пострілом у голову, інакше біля свіжого трупа пошириться сморід, що завдає шкоди здоров’ю. Нарешті, Крикун з мегафоном на поясі сам по собі не є небезпечним, але його несамовитий вереск привертає дедалі більше і більше зомбі, тому його варто позбуватися якомога раніше.

Помітно, що за різноманітністю особливих ворогів WWZ поступається L4D. Та й за якістю, якщо чесно, теж: якогось особливого виклику самі по собі ці мертвяки кинути не можуть навіть на високих рівнях складності. Зате звичайні зомбі беруть кількістю в буквальному сенсі – часом вони нападають цілими сотнями.

Такі орди мерців – візитна картка гри. Найперший напад подібної живої (як би дивно це не звучало) хвилі справляє незабутнє враження. Зомбі все прибувають і прибувають, їм не перешкода високі перешкоди або стіни – вони запросто можуть вибудувати “сходи” з власних тіл, щоб дістатися до людського м’яса. У таких випадках рідко вдається обійтися власною зброєю – доводиться застосовувати підручні засоби: електричні загородження, колючий дріт, кулемети, турелі і навіть міномети. Рахунок убитих ворогів йде на сотні, начебто ось вони – веселощі, але, як не дивно, величезна кількість зомбі зовсім не гарантує цікавий геймплей.

Якимось чином розробники зуміли проґавити один із ключових елементів подібних ігор – відчуття від стрілянини і задоволення від вдалих влучань. Цілком можливо, що виною тому якраз велика кількість зомбі та їхнє слабке здоров’я. Навіть зі звичайнісіньким пістолетом-кулеметом можна не турбуватися про прицілювання – патронів завжди вдосталь, тільки затискай спусковий гачок і утримуй приціл на натовпі. Напівавтоматичні (а тим паче снайперські) гвинтівки практично не приносять користі – незважаючи на високу шкоду, темп стрільби занадто низький для такої кількості цілей. Звичайно, таку зброю зручно застосовувати проти особливих ворогів, але зустрічаються ці хлопці не так часто, щоб був сенс постійно тягати із собою малоефективний у звичайному бою ствол.

З інтерфейсом і керуванням не все гаразд – вигляд від третьої особи більше заважає (модель персонажа загороджує частину екрана), а перехрестя прицілу чомусь зрушене помітно вище за центр монітора. Реакція на влучання вийшла так собі: “регдолл”, що не встигає за моментом убивства, залишає бажати кращого, до того ж за велику кількість супротивників доводиться розплачуватися непоказною анімацією і тілами вбитих, які зникають просто на очах. Зате не причепишся до оптимізації – кількість кадрів не просідає навіть у наймасовіших сценах. Власне, той самий “фан” відчувається тільки під час таких масштабних набігів, коли під рукою вибухівка, гранати і кулемети – стрілянина з ручної зброї вражає куди менше.

Зрозуміло, що кооператив, на який і розрахований проект, дає змогу багато чого пробачити – з друзями завжди веселіше. Хоча б одного спільного проходження WWZ точно заслуговує. Однак сюжет тут вельми нетривалий, на відміну від прокачування – щоб вивчити всі навички навіть для одного персонажа, доведеться раз по раз перепроходити ті самі локації, виконуючи завдання, які вже набридли. Підвищення рівня складності допомагає мало – загинути простіше, але поведінка ворогів, як і тригери подій, залишаються незмінними. До того ж залежність виходить зворотною: навпаки, потрібно спочатку прокачати персонажа і зброю, щоб був сенс грати на складніших налаштуваннях, не вмираючи кожні п’ять хвилин

World War Z: Різноманітність Класів і глибина прокачки

Загалом у грі шість класів персонажів:

• Стрілець жбурляє гранатами і підвищує шкоду від зброї.
• Підривник розкидає міни і C4, а ще може ефективніше використовувати дробовики.
• Медик роздає союзникам стимулятори, які на деякий час збільшують здоров’я.
• Технар може носити з собою маскувальні гранати (на деякий час ховають тих, хто вижив, у хмарі газу від голодних поглядів зомбі), посилені набої та пробивний заряд, з яким можна прорватися до кімнат із хорошим лутом.
• Кат (Палач) спеціалізується на зброї ближнього бою, а винищувач підсилює важке озброєння і спалює ворогів коктейлями Молотова.

У кожного класу є значне дерево прокачування, тож поле для експериментів зі складом ідеальної групи досить широке. З технарем і медиком будь-яка четвірка гравців діє набагато краще, хоча і квартет з одних стрільців смачно дає прикурити. Від прокачування залежить і те, на якій складності ви зможете грати: якщо в Left 4 Dead стартові умови для гравців незмінні, а успіх залежить винятково від прямих рук, то в World War Z група новачків фізично не подужає найвищу складність – просто не вистачить вогневої потужності.

З трьох сірих здібностей у стовпчику одночасно можна використовувати тільки одну, тому витрачати дорогоцінну валюту на купівлю кожної навички не варто

Прокачування влаштоване просто: під час гри за певний клас гравець отримує досвід, що відкриває доступ до нових здібностей, і валюту, за яку їх треба купувати.

Так само і зі зброєю: настріляли достатньо – відкрився наступний рівень поліпшення. Щоправда, у зброї всього п’ять ступенів прокачування, зате у деяких стволів два шляхи розвитку. Грошей у кишені завжди трохи менше, ніж потрібно, тож доводиться за можливості економити.
Персонажі спокійно проходять крізь один одного. Атмосферу ламає, але хоч заторів у вузьких коридорах гравці не влаштовують!

Складність зростає плавно (у неї теж п’ять рівнів), і це прекрасно, проте більша частина гравців воліє тусуватися на перших трьох. Без друзів підкорювати “дуже складний” і “божевільний” рівні важко, часто навіть не виходить набрати гравців. А з ботами йти – не варіант: мало того, що вони за силою відповідають гравцям першого рівня, так ще й не вміють підбирати аптечки і стріляти зі стаціонарної зброї.

Аналіз ігрового досвіду

Якщо успіх Left 4 Dead – це багато в чому наслідок системи AI Director і асиметричного мультиплеєра, то в WWZ із цим усе сумно. Якщо тут і є якась подоба “Режисера”, то його вплив на проходження мінімальний, а мережева гра обходиться без жодної асиметрії. Так, розробники лукавлять, називаючи режим протистояння з іншими гравцями PvPvZ (Player versus Player versus Zombie), – насправді перед нами звичайний Team Deathmatch у різних варіаціях (наприклад, із захопленням точок), до того ж на зовсім мікроскопічних локаціях. Орди зомбі час від часу з’являються на карті, але не можуть мати особливого впливу на мляві перестрілки між двома командами по чотири людини.

Висновок і Підсумкова Оцінка

Незважаючи на всі недоробки, World War Z виглядає як непоганий вибір для швидкоплинної розваги у веселій компанії – купити за 400 рублів, знайти трьох товаришів, пройти сюжет і забути. Проблема в тому, що на ділі покупка обійдеться втричі дорожче, а на PC шутер став черговим ексклюзивом Epic Games Store, тоді як усі друзі залишилися в іншому ігровому сервісі.

• Плюси: історії головних героїв; дизайн локацій; вражаюча кількість зомбі на екрані.
• Мінуси: коротка кампанія; одноманітність проходження; погано передані відчуття від стрілянини і влучень; нудне прокачування; примітивний PvP-режим.

World War Z: Aftermath отримала велике оновлення Valley of the Zeke, детальніше читайте тут.