Юсеф Фарес – людина дуже палка і пасіонарна: навіть якщо ви не бачили жодної зі створених ним ігор, то, напевно, пам’ятаєте його за монологом “Fuck the Oscars” на The Game Awards. Він постійно пробує щось нове. У нульових знімав фільми, потім дебютував у відеоіграх зі зворушливою Brothers: A Tale of Two Sons, і це діло йому так сподобалося, що 2014 року він заснував студію Hazelight, яка спільно з Electronic Arts випустила кримінальний бойовик A Way Out. А зараз команда готує до релізу романтичну комедію It Takes Two, в яку ми вже встигли пограти – а заразом і поспілкуватися з самим Фаресом.
Коді та Мей варті одне одного. Він скиглій і ледар, вона сварлива кар’єристка; з їхніми характерами більше дивує не те, що вони вирішили розлучитися, а те, як довго вони один одного терпіли. Із закономірністю розлучення не згодна хіба що їхня юна донька Роуз, яка загадує бажання, щоб батьки помирилися. Але людські стосунки не змінюються за щучим велінням – над ними треба працювати! І працювати, причому спільно, героїв змусить чарівна книжка, що називає себе доктором Хакімом. Свідомості Коді та Мей переносяться в ляльок їхньої доньки, і, щоб повернутися до неї, їм доведеться пройти через вогонь, воду і… пилососні шланги.
Актор захоплення рухів доктора Хакіма – сам Юсеф Фарес. “Я і є ця книга!”
Як і A Way Out, It Takes Two – гра виключно на двох. Ні поодинці, ні з ботом її пройти не можна, а з незнайомцями Юсеф Фарес грати не рекомендує: потрібен друг, з яким все, що відбувається, можна обговорити голосом. Адже It Takes Two – не з тих проектів, де одна механіка розтягнута на всю гру: вона постійно дивує, підкидає щось нове. A Way Out починалася як простенький стелс, продовжувалася головоломками і QTE, а закінчувалася шутером – ось і нова гра Фареса змінює жанри ледь не на ходу. Здебільшого це тривимірний платформер із головоломками, але буквально кожні півгодини гра пропонує щось абсолютно несподіване, чи то файтинг, чи то авіасимулятор. Або і те, й інше одночасно – героїв-то двоє.
Різні стилі гри і завдання, що випадають на долю персонажів, стануть єдиним стимулом до перепроходження. “Та ніхто гри не проходить зараз, про яке перепроходження ви говорите!”, – вигукує Фарес. На його думку, краще зробити насичену, захопливу гру, яку додивиться до кінця якомога більше гравців. Жодної нелінійності та дилем тут не буде – Фарес вважає, що для подібної гри вони не підходять.
А ще режисер не любить змушувати користувачів збирати на рівнях непотрібні предмети та “інше світне лайно”. Замість цього він ховає там пасхалки і милі інтерактивні об’єкти: хто знайде – той порадіє. Опціональний контент також представлений і змагальними міні-іграми, чи то перегони, чи то тир, чи то перетягування каната. Для проходження вони не обов’язкові, але вносять у процес ще більше різноманітності. Хоча, здавалося б, куди більше-то.
Різноманітність не обмежується механіками – локації теж змінюють одна одну швидше, ніж встигають набриднути
Фарес дуже задоволений тим, як елементи It Takes Two пов’язані між собою: майже всі геймплейні сегменти мають сюжетне підґрунтя, а спільне проходження випробувань буквально лежить в основі оповіді.
Юсеф Фарес : “Спираючись на сюжет, ми створюємо короткі унікальні геймплейні сегменти, які наративно доречні в цей момент. Іноді співробітники зляться на мене – ми витрачаємо багато часу на створення крутих сцен, а вони тривають лише хвилину-другу. Але я думаю, що це важливо”.
It Takes Two – гра нескладна. Чекпойнти розставлені щедро, життя нескінченні, і відроджуватися можна скільки завгодно – головне не померти одночасно. Однак це все ж тривимірний екшен, тож напарником для проходження краще брати нехай і казуального, але все ж таки геймера.
Втім, якщо ви сумніваєтеся, чи підійде гра вашій другій половинці, яка грає не так часто, то відповідь – швидше так, ніж ні. Річ у тім, що It Takes Two вміло розподіляє ролі. Мей, за яку напевно гратимуть дівчата, отримує приємніший інструментарій, ніж Коді. У першому розділі вона ходить із молотком і може заради забави заколотити напарника в підлогу: у нього аналогічної можливості немає. А на рівні, де потрібно відстрілювати ос, Коді дістається відповідальніша роль – йому потрібно покривати всіх ворогів смолою, поки Мей стріляє по вже облитим осам сірниками, підриваючи їх. Грати за неї веселіше, і це напевно дасть зайву мотивацію тим, хто зазвичай не шанує екшени.
Крім неймовірного розмаїття It Takes Two виділяється і жанром оповіді. Якщо з романтикою все більш-менш зрозуміло, то комедія – справа складна: за ті два розділи, що нам вдалося подивитися, розсмішити грі толком не вдалося. Справедливості заради, вона і намагалася не те, щоб часто. Навіть претензії на жарти зустрічалися досить рідко: більшу частину часу герої крекчуть, кричать або бурчать, а Хакім розважає радше своїм акцентом, ніж репліками. Юсеф Фарес нарікає, що у світі мало розумних романтичних комедій, але є підозра, що їхній топ It Takes Two не очолить.
Утім, сам Фарес налаштований гранично оптимістично.
Юсеф Фарес : “Сподіваюся, ви закохаєтесь, коли пройдете цю гру. У ній стільки любові! До речі, хіба тут не було… як його? День усіх… Валентин, Валентин, так! Треба було її випустити в день Валентина! Це було б ідеально для маркетингу! Як же ми це пропустили? Ааааа, чорт! Ми могли б це зробити, як же круто це було б!”
It Takes Two вийшла 26 березня на PC, PS4, PS5, Xbox One і Xbox Series S/X. Як і у випадку з A Way Out, для гри удвох знадобиться всього одна копія гри.
