6 листопада вийшла The Invincible – “симулятор ходьби” за книгою “Непереможний”.
Це історія про таємниці планети Регіс III. Люди, які прибувають сюди, втрачають пам’ять і розум. Головній героїні гри належить розібратися, чому це відбувається.
Заплутана доля Ясни на пустельній планеті Регіс III
Ясна, біолог дослідницького космічного корабля “Стрекоза”, прокидається на пустельній планеті Регіс III. Героїня не пам’ятає, як тут опинилася, і не знає, де інші члени екіпажу. На щастя, у Ясни є подорожній щоденник, куди записані всі її переміщення. З його допомогою біолог добирається до бази. Там із героїнею виходить на зв’язок астрогатор Новік – капітан “Стрекози”, який залишився на орбіті. Тут же дівчина виявляє і колег, але ті дивним чином втратили розум. Евакуювавши постраждалих, Ясна залишається на Регісі III, щоб з’ясувати, що відбувається на цій планеті.
Таємниці та зв’язок із книгою Лема в The Invincible
The Invincible заснована на романі Станіслава Лема “Непереможний“, але не слідує його сюжету. У Starward Industries вийшло щось на межі приквела і переосмислення. Це самостійна історія, яка щільно пов’язана з оригіналом. Гра багато запозичує з книги, але не повторює її безпосередньо. Ясна розкриває ті самі таємниці Регіса III і доходить до тих самих висновків, що й Рохан із роману. Навіть мораль у грі рівно така сама, як у книзі. Однак сама пригода разюче відрізняється – і подіями, і за настроєм. Якщо у Лема був жорстокий і динамічний космічний хоррор із філософським підґрунтям, то у Starward Industries вийшов свого роду медитативний детектив.Більшу частину шляху Ясна стикається з наслідками страшних подій. Залишені похапцем табори астронавтів, гори трупів, безмозкі роботи, які продовжують виконувати свої функції, – ось практично все, що зустрічається героїні. Щось по-справжньому видовищне або динамічне відбувається щонайбільше рази три за гру.
Решту часу в навушнику не замовкає Новік, але і з ним у Ясни немає жодних конфліктів. Астрогатор щиро стурбований долею колеги і всіляко її підтримує. Героїня, як і гравець, залишається наодинці з млявою планетою та її таємницями – і тільки з ними. Ясну не турбує минуле, вона не розбирається у власних протиріччях. Космос для неї не кушетка психотерапевта, як для персонажа Сандри Буллок із фільму “Гравітація”. The Invincible позбавлена психологізму інших “симуляторів ходьби”, але він тут і не потрібен.
Станіслав Лем і The Invincible: відмінності та спільні риси
Як і першоджерело, The Invincible – це не ліричне міркування про приватні людські пристрасті, а суворе застереження всьому людству. Starward Industries не розвинула думку Лема, але повторила її так само красномовно. У цьому відношенні розробники дуже дбайливо поставилися до книги та її посилу. З іншого боку, знайомим з оригіналом гравцям The Invincible начебто мало що може запропонувати. Ті, хто читав книгу, наперед знатимуть, що це за металеві рослини, чому люди втрачають пам’ять і розум. У The Invincible є всього один – нехай і ефектний – сюжетний поворот. Але уважний гравець може здогадатися про все завчасно. Втім, прискіпливе дотримання оригіналу здатне викликати захват у фанатів Станіслава Лема. Тим паче що в грі є чимало відсилань до інших творів автора. Скажімо, в одному з діалогів Новік майже переказує роман “Едем” і навіть каже, що був учасником його подій. Подібних дрібниць у The Invincible маса, і їх завжди приємно виявляти.
Специфіка геймплею The Invincible: симулятор ходьби та його особливості
В основі своїй The Invincible – це класичний “симулятор ходьби” на кшталт Firewatch. Потрібно просто ходити з точки А в точку Б, попутно перемовляючись з астрогатором по рації. Герої практично не замовкають: діляться спостереженнями і побоюваннями, міркують про роботів і людей У діалогах можна вибирати варіанти відповіді, але вони мало на що впливають. Однак слухати розмови Ясни та Новіка – одне задоволення. Персонажі вийшли дуже живими, хоча про їхнє минуле практично не говорять. Лише раз за гру герої вирішують обговорити, навіщо вони взагалі вирушили в космос.
За розкриття відповідають вчинки і слова у важких ситуаціях, тому вже до середини проходження у гравця складаються яскраві портрети дійових осіб.Але чудово написані бесіди не рятують від зневіри. Регіс III, хоч і радує часом приголомшливими пейзажами, планета пустельна. Навколо Ясни тільки пісок, скелі, печери і рідкісні людські споруди. Найчастіше тут нема на що дивитися, а ходити доводиться багато. Ситуація ускладнюється неквапливістю головної героїні: Ясна ходить дуже повільно. Бігати теж можна, але біолог видихається десь за 10 секунд, а потім довго приходить до тями.
Темп та перешкоди: геймплейні особливості гри The Invincible
Тут показовим є один епізод на початку гри. Ясна знаходить свого колегу і повинна донести його до капсули для евакуації. З людиною на руках героїня ходить приблизно з тією ж швидкістю, що і без, але не здатна бігати. У підсумку довгий шлях до рятувального човника перетворюється на тортури тривалістю хвилин п’ять. А після цього гра пропонує сходити назад і принести на борт ще одну загублену людину. Чи треба говорити, що повторювати цей досвід зовсім не хочеться?
До кінця першої третини гра підкидає транспорт – маленький кремезний всюдихід. І перший час на ньому справді приємно кататися. Сприймаєш його як засіб від утомливих прогулянок. Але з появою транспорту збільшуються і відстані, які потрібно долати. Тож фактично всюдихід нічого не змінює: ми так само довго-довго добираємося до мети, тільки тепер під гул мотора, а не стукіт кроків.
А крім переміщення і діалогів у The Invincible фактично нічого немає. Кілька разів дають покерувати літаючими камерами і натискати кнопки – але головоломками цю справу не супроводжують. Усі активні точки підсвічені – знай проклацуй їх, поки гра не скаже “досить”. При цьому в арсеналі Ясни є сканер, який, за задумом, має показувати інтерактивні об’єкти в локаціях і допомагати з пошуком цікавих речей. Однак використовувати цей інструмент по-справжньому потрібно лише в одному коротенькому сегменті на початку гри. Здається, що The Invincible тільки виграла б, якби розробники вгамували гігантоманію і скоротили непотрібні переміщення рази в два. Пригода втратила б у хронометражі, але стала б більш концентрованою і захопливою.
Ретрофутуризм у The Invincible: Відтворення естетики минулого
Роман “Непереможний” вийшов 1964 року і відображав тодішні уявлення про технології майбутнього. Масивні скафандри, незграбні людиноподібні роботи, монохромні ЕПТ-монітори, всюдисущі лампочки і тумблери, як у духових шаф – так бачилося оточення космонавтів фантастам минулого століття. Таким воно постає і в The Invincible.
Тут все – від костюмів до космічних кораблів – витримано в стилістиці приземленого ретрофутуризму. Подорожній журнал головної героїні – це не електронний планшет, а важка книжка з тканинними сторінками, позначки на яких робляться крейдою. Замість бінокля – величезна підзорна труба, а замість пристрою для пошуку сигналу маячків – “коробка” зі світлодіодами. Взаємодіяти з подібними аналоговими пристроями доводиться часто. І щоразу це викликає якусь дитячу радість. Розробники продумали кожну дрібну деталь, кожен перемикач і гвинтик, тому клацати по кнопках не набридає до самого фіналу.
Відчутний світ: Естетика та взаємодія в The Invincible
Взагалі, все оточення вийшло дуже відчутним. У кадрі раз у раз з’являються руки Ясни, які смикають запорошені рубильники, вимикають і знову вмикають прилади в надії, що ті запрацюють. Лицьове скло шолома скафандра брудниться і запотіває після бігу. Усе це створює дивовижний ефект занурення – у світ The Invincible неможливо не повірити. Хоч і виглядає тут все по-хорошому наївно і старомодно.
The Invincible неможливо не повірити. Хоч і виглядає тут все по-хорошому наївно і старомодно. Важливу роль у створенні ретрофутуристичної естетики відіграє і саундтрек. Тягучі синтезатори налаштовують на таємничий лад і ніби готують до чогось моторошного, незбагненного. Легко уявити, як така музика звучить у фантастичному фільмі 1960-х років. Якщо ви читали “Непереможного” і взагалі любите тексти Станіслава Лема, то спробувати The Invincible безперечно варто. Це знайома історія, розказана справжніми шанувальниками письменника. Ну а якщо ви не читали книгу, то гра здатна здивувати несподіваними поворотами сюжету і глибокою мораллю. Але після проходження прочитати “Непереможного” все одно не завадить: все-таки фінал The Invincible плавно підводить до подій першоджерела.
